Мальцева Ірина Миколаївна
Вчитель початкових класів
КЗ "Петрівська загальноосвітня школа № 1 І-ІІІ ступенів"

Народилась 11 березня 1967 року в смт.Петрівка Ст-Луганського району.

В 1984 році закінчила вісім класів Петрівської школи №2.

В 1986 році закінчила Лисичанске педагогічне училище. А в 1994 році заочно закінчила Луганський педагогічний інститут ім.Т.Г.Шевченка.

Стаж роботи - 30 років. З 1986 року по 2000 рік працювала вчителем початкових класів в Войтівській школі. В Петрівській ЗОШ №1 працюю з жовтня 2000 року, 15 років працювала заступником директора з навчально-виховної роботи і вчителем математики, з січня 2016 року працюю вчителем початкових класів.

Моє педагогічне кредо: «Справжній педагог повинен любити те, чому навчає, і любити тих, кого навчає». Для себе я сформулювала такі педагогічні заповіді, яких намагаюся дотримуватись у своїй роботі:

1. Кожна дитина – творча, неповторна особистість. Шануй цю особистість.

2. Будь справедливим, послідовним та великодушним у вихованні. Адже ти теж не є вершиною досконалості.

3. Будь прикладом для дитини, люби життя. Коли дитина бачить перед собою розумного, успішного, оптимістичного вчителя, то це запорука успіху у процесі навчання і виховання.

Я вчитель… Безліч разів з гордістю повторюю цю фразу у різних життєвих обставинах! Але хто такий учитель? Професіонал, який володіє предметом і методикою його викладання? Психолог, який знайшов ключ від дитячих сердець? Так, але цих двох умов недостатньо. Треба любити свою роботу, як би не пафосно звучали ці слова, любити дітей, любити свій предмет.

Переді мною ніколи не стояло питання, ким бути. З дитинства я знала, що буду тільки вчителем: любов до дітей, інтерес до минулого людства визначили мою професію. Я хотіла стати вчителем, незважаючи на те, що знала, наскільки буде нелегким цей шлях. Але в мені завжди жила і живе впевненість: поруч люди, які підтримають; поруч наставники, які навчать; поруч діти, які зрозуміють.

Кожен день у школі – неповторний, його неможливо до кінця передбачити і спланувати. Спільно з дітьми проживаю і переживаю все, що відбувається тут щодня, поєднуючи воєдино творчість у підготовці до уроків і позакласну роботу з предмета. Аналізуючи свою роботу, розумію, що з одного боку знаю достатньо, а з іншого - ще багато чому належить навчитися, багато чого зрозуміти. Я до цього готова, бо люблю свою професію. Щоб вчити, потрібно постійно вчитися самій.

Я не просто «працюю з дітьми», я живу з ними, ділю радощі і печалі, успіхи і падіння, не допускаючи фальші у відносинах. Діти зазвичай уявляють свого вихователя як творця їх радості, здатного придумати щось нове, веселе і несподіване, і як мудреця, який все знає і все вміє, і як захисника, готового захистити їх від бід і несправедливості, зла і образ, і як арбітра, який розсудить по совісті.

Як вчитель, я зацікавлена в тому, щоб учні знайшли для себе цікаву справу, прагну розкрити їх здібності, нахили, інтереси.

З перших днів педагогічної діяльності завжди намагалася завоювати авторитет, визнання своїх учнів, тому що тільки в цьому випадку можна говорити про успіхи своєї праці, яка починається з спілкування, з першої іскорки дружби і взаємної довіри.

Учитель - це не професія, це особлива місія, особливий склад душі й розуму, це відповідальність, самовіддача, терпіння, примножені знаннями, майстерністю, творчим потенціалом.

Я щаслива, бо у мене є можливість знову і знову пізнавати цей незвичайний світ разом зі своїми учнями.

Сьогодні суспільство висуває перед учителем нові вимоги. Сучасний учитель - це організатор діяльності на уроці. Сучасний учитель - учитель-дослідник, науковий керівник учнів. Я прагну йти в ногу з часом і відповідати тим вимогам, які ставить переді мною ХХІ століття.

Вчити дітей і одночасно вчитися самому, щоб нове покоління відчувало в мені людину, яка живе їх інтересами.